СЕРДЕЧНІ МУКИ

Деталі

Категорія: Галина Бондаренко

Опубліковано: Неділя, 25 серпня 2013, 14:10

Перегляди: 3085

Через серце проходять всі болі і муки,

Через серце проходять біда і печаль.

Я до тебе, о Боже, здіймаю слабкі мої руки

І стенаю в мольбах. О прости! О прощай!

Я слабка і нікчемна і, мабуть, того я не варта,

Щоб мене піднімать із низин і нести в висоту,

У житті мені важко, о Боже мій, як мені важко.

Але вірю я в те, що ти вибрав мене – саме ту.

Ти мене піднімаєш з колін, а я падаю знов на коліна

І ридаю й прошу. О прости! О прости! О прости!

Сором мучить мене, я вже мабуть Тобі надоїла

Із своїм безкінечним стенанням й слізьми,

Я сама вже собі стала зовсім нестерпна

Та повинна терпіти, хоч як би мені не було.

Ти мене не покинеш, було б це страшніше від смерті.

І тривога моє розриває чоло.

Знаю я, що Ти хочеш, щоб я була мужня і сильна,

Але страх в мені вжився і жити мені не дає,

Та надіюся я, що колись все ж його переможу -

Бо у мене і сила, і воля, і Божа любов в мене є.

Я у Тебе питала, о Боже, для чого живу я на світі?

Та невже ж ради того, щоб їсти, і пити, і спать?

А тепер  зрозуміла, що є в мене місія  інша ,

Коли можу я думку свою у вірші передать.

Ще в дитинстві хотілось мені написать свої вірші.

Але серце мале, ще мовчало тоді й нерозумне було.

Скільки ж треба було у житті мені всього стерпіти!?

Щоб воно, моє серце німе – ожило.

Я пишу ці слова - кожне слово тут серце диктує.

Я пишу ці слова - кожне слово у серці вогнем віддає.

Через стільки років болів, мук і тривоги,

Зрозуміла, відчула і знаю, що Божа любов, таки є.