ПОЛІТ ДУШІ

Деталі

Категорія: Галина Бондаренко

Опубліковано: Четвер, 15 серпня 2013, 09:17

Перегляди: 2870

За краї, за небосхили,

Де сонце сіда-згаса,

Душа моя туди лине,

Побачить якісь чудеса.

Що хочеш побачить-почути?

Чи хочеш сказати сама? –

Краси такої як тут от,

У Всесвіті більше нема!!!

Немає таких багрянців,

Немає таких свічад!

О, Господи, любий, рідний,

Душа моя прагне порад.

Порадь, як в цім світі жити?

Як не зійти з шляху?

О, Боже, як ввись піднятись?

Дорогу вибрать  яку!?

Душа моя бачить сходи,

Краю яким нема.

І рветься туди, вгору,

Та сили такої нема...

Щоб швидко летіть по ступенях,

По них ще й не просто йти, 

Немає перил, щоб обпертись.

Щоб легше летіти в світи.

На місці стояти не хоче,

Вниз – морок і пітьма.

По сходах – лети вгору,

Хоч важко, але дарма!

Лети у безкраї простори,

Лети у безмежні світи!

До світла, до сонця, щастя!

Душе моя, спрагла, лети!!!

Лети до Творця у Небо,

Молися в Господнє ім’я,

Лети, душе, де воскреснеш!

Воскреснеш , душа моя!!!