1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Мішок картоплі

Учень запитав вчителя:
     - Ти такий мудрий, завжди в гарному настрої, ніколи не сердишся. Допоможи і мені бути таким.
Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.
     - Якщо ти на кого-небудь розсердишся і затаїш образу, - сказав учитель,- то візьми картоплину. З одного боку напиши своє ім'я, з іншого ім'я людини, з якою стався конфлікт, та поклади цю картоплину в пакет.
     - І це все? - Здивовано запитав учень.
     - Ні, - відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожного разу, коли на кого-небудь образишся, кидай в нього картоплину. Учень погодився.
Пройшов якийсь час...
Пакет учня поповнювався картоплею і став уже досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж картопля, яку він поклав на самому початку, стала псуватись.
Вона покрилась слизьким гидким нальотом, деяка проросла, інша зацвіла і стала видавати різкий неприємний запах. Учень прийшов до вчителя і сказав:
     - Це вже неможливо носити з собою. По-перше, пакет занадто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалась. Запропонуй щось інше.
Але вчитель відповів:
     - Теж саме, відбувається і в тебе в душі, коли ти на кого-небудь сердишся чи ображаєшся. І від твого вчинку в тебе на душі з'являється важкий камінь. Просто ти це відразу не помічаєш. Потім каменів стає все більше. Вчинки перетворюються на звички, звички - в характер, а характер породжує ганебні вади.
Цей вантаж надто важкий, щоб носити його постійно з собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес з боку. Тепер щоразу, коли ти вирішиш образитись або образити когось, то подумай, чи потрібен тобі за плечима мішок з гнилою картоплею.

Мішок гнилої картоплі