ВІДВІДИНИ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ У ВЕЛИКОДНІ СВЯТА

Деталі

Категорія: Спільнота

Опубліковано: Неділя, 08 квітня 2007, 01:01

Перегляди: 2013

"Ангеле мій святий,
Хоронителю дорогий,
  Рано, ввечірі, вдень, вночі
  Будь мені до помочі..."

Якщо починаєш день такою молитвою, без сумніву, день буде добрий, тобі усе вдаватиметься, люди допомагатимуть тобі. Це - робота Ангела - Охоронця, який оберігає кожну людину від її народження. Добре, коли молитві до свого Ангела навчить тебе мама. Та не всі діти знають, який лагідний буває голос у мами, якими ніжними можуть бути її руки.  

  Тут, у дитячому будинку села Нові Петрівці (поблизу Києва), живуть діти, що позбавлені батьківської опіки. Двадцять вісім змерзлих, зневірених дитячих душ відігрілися у цьому невеликому охайному будиночку, знайшли тут свою сім'ю.

Батько цієї родини, директор дитбудинку - Микола Михайлович Жадан - у Великодні свята радо зустрів представників громадської організації "Істинно Соборна Українська Спільнота", що завітали сюди з подарунками та Божим словом.

Діти вже чекали у їдальні - від дошкільнят до майже дорослих, вісімнадцятирічних. В очах - цікавість, увага, доброзичливість. Адже члени Соборної Спільноти приходять до них не вперше. І не вперше вони запрошують до дітей представників духовенства Української Автокефальної Православної Церкви канонічної. Цього разу диякон Сергій розповів їм історію виникнення Свята Пасхи. Уважно слухали діти оповідь про біблійного Мойсея, який вивів  юдейський  народ із єгипетського рабства. І коли у Єгипті був мор, сказав народу своєму: "Спечіть хліби і споживайте - і не захворієте." З тих пір кожного року в день весняного місячного протистояння (за два тижні до Великодня) юдеї печуть прісні хлібці і святкують визволення від єгипетського рабства.

  Та не тільки у давні часи Бог допомагав людям - його добру руку відчуваємо і зараз. Саме про те, як чути Божі настанови - спілкуватися зі своїм Ангелом - Хоронителем - розказала мешканцям дитячого будинку пані Алла. Діти щиро раділи знайомству з новим другом і вивчили молитву, з якою тепер звертатимуться до свого невидимого захисника. Якщо запитати у них: "На кого схожий ваш Ангел - Охоронець?", багато хто не задумуючись скаже: "На Миколу Михайловича!" І дійсно, директор дитячого будинку "Любисток" піклується про своїх вихованців, дбає, щоб і нагодовані були, і вдягнені, і, головне, щоб знайшли себе у цьому житті. Він наче випромінює світло, коли спілкується з дітьми, коли показує гостям затишні дитячі кімнати з двохярусними ліжками і новенькими комп'ютерами, коли ділиться мріями. І його помічники - завуч Олександр Миколайович, що залюбки грає з хлопцями у футбол, вихователі, інші працівники, мають одну найвагомішу чесноту, без якої працювати у дитбудинку неможливо - любов до дітей.

  Серед відкритих товариських хлопчиків та дівчаток - один, маленький, тримався осторонь, у погляді - настороженість і недовіра. Микола Михайлович погладив цього чотирирічного "їжачка" по голівці: "Це - новенький. Всього три дні, як у нас. Приїжджайте через тиждень - і ви його не впізнаєте!"

 Мешканці "Любистку" живуть як одна велика сім'я, а ті що вже виросли і вилетіли у світ, приїжджають сюди з родинами, присилають свої весільні фото, бо для кожного з них залишається рідним острівком у житті дитячий будинок "Любисток", де панує закон Божої любові.