"Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся...
А перший же празник - Рождество Христове...
А другий же празник - Василя Святого..
А третій же празник - Свята Водохреща..."

Для людської душі ці свята - особливо теплі, бо вміщають у себе любов до Бога і народні традиції, шану до старших і радість прийняття у своє серце маленького Ісуса. Припадаючи на початок року, вони символізують можливість духовного оновлення кожної людини. Важливим є і те, якими справами почати чистий листок нового року.

Наприкінці Різдвяних свят члени громадської організації "Істинно Соборна Українська Спільнота" завітали з "Вертепом" до мешканців Дитячого будинку села Нові Петрівці, що біля Києва.

Діти зібралися у залі і з нетерпінням чекали, поки гості перевдягалися у костюми героїв "Вертепу" та українські вишиванки, і готували подарунки.

"Артисти" трохи відійшли від традиційного дійства "Вертепу", де негативних героїв більше, ніж позитивних. Залишили "поза кадром" жорстокого царя Ірода і його воїнів, Смерть та інші не дуже симпатичні постаті. Адже дітям (та й дорослим) потрібно бачити, що Доброго у світі більше, ніж Злого. Навіть Чортик у нашому "Вертепі" виявився доволі симпатичним. А що вже говорити про Ангелів, пастушків та Звіздаря.

Діти з цікавістю дивилися і разом із учасниками "Вертепу" переживали історію народження Ісуса та боротьбу Добра зі Злом, слухали колядки і підспівували. А потім й самі стали учасниками імпровізованого концерту - розказували, хто які знав, щедрівки і колядки, узявшись за руки, співали пісні. Тетяна Леонідівна, яка взяла на себе роль ведучої, підбадьорювала тих, хто соромився чи забував слова. Діти почули багато цікавих речей - про те, що своє, рідне завжди краще для людини, ніж чуже, закордонне - навіть, якщо це трава при дорозі. Уважно слухали про особливе значення рідної мови для повноцінного розвитку людини. Адже якщо Бог дав тобі народитися на цій землі, то він дав і ключик - рідну мову - яким відкриватимеш всі свої таланти, щоб реалізуватися, як особистість, щоб приносити користь і сприймати цей світ радісно.

Дитячий будинок у Нових Петрівцях живе, як одна велика сім'я - біля тридцяти дітей, п'ятеро вихователів, директор. Вихованці дитбудинку ходять до місцевої школи та іноді допізна засиджуються, граючи на новеньких комп'ютерах, які має дитбудинок.

Діти охоче показували гостям свої кімнати - по-домашньому затишні, із гарними сучасними меблями, улюбленими іграшками - у молодших і предметами захоплення - у старших. Здивував нас Сергій Науменко - у хлопця феноменальна зорова пам'ять. Він малює автотранспорт. Його колекція нараховує 93 тролейбуси і біля 400 тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки. Хлопець закінчує одинадцятий клас і мріє вчитися на картографа. А любов'ю до машин завдячує батьку, який працював комбайнером.

Виростають і розлітаються по світу вихованці дитбудинку. Хтось іде учитися на педагога, як Люда Мельниченко, хтось, як Ігор Осика та Сергій Шумейко, вчаться на електромонтерів, та не забувають дорогу туди, де їх зігрівали теплом і любов'ю.

Хай же Господь благословляє і обдоровує своєю милісттю всіх тих людей, які піклуються про інших, дарує їм щастя любити і щастя віддавати. І хай їх душі і душі їх вихованців відчують Божу любов, приймуть її, та йдуть дорогою життя в Божому світлі Добра, Любові і Справедливості.