УТРИМАННЯ ВІД ЇЖІ ОМОЛОДЖУЄ ТА ОЗДОРОВЛЮЄ УВЕСЬ ОРГАНІЗМ

Деталі

Категорія: Здоров'я

Опубліковано: Понеділок, 09 липня 2012, 10:00

Перегляди: 3453

У православних триває піст. Але без внутрішнього духовного наповнення піст перетворюється на нічим необґрунтовану дієту, кажуть святі отці. І все ж тимчасова відмова від їжі дуже добре впливає на організм. Клітини оновлюються, а людина молодшає. Про ці процеси розповідає лікар Олександр Ворошилов.

Система пауз у поглинанні їжі застосовується із давних-давен. Прикладом цього є система релігійних постів, в тому числі і повних, при яких спостерігається як відмова від певного виду їжі, так і від будь-якої їжі в цілому. Використовують голодування з лікувальною метою і в сучасній медицині. Щоправда методики різняться за термінами та деякими іншими моментами.

Наприклад, в Америці найвідоміша система жорсткого 48-денного голодування, у Франції 30-денного, в Англії - 18-денного. Займались вивченням феномену лікувального голодування і радянські лікарі. Приміром я вперше познайомився з методикою лікувального голодування з книги психіатра Ніколаєва: "Особливості дієтотерапії". Він намагався досягнути вилікування шизофренії за допомогою цієї методики. Ніколаєв задався метою досягнути вилікування шизофренії за допомогою цієї методики. Треба сказати, що йому це не вдалося. Зате при лікуванні депресії було досягнуто чудового результату. І це ще не все. Пацієнти Ніколаєва разом з нервовим розладом позбувалися багатьох супровідних хвороб: алергії, астми, виразки тощо. Треба чітко усвідомлювати - все те, що зникає при голодуванні, набуто зайвим харчуванням. Точніше не зайвим, а регулярним, без пауз. Однак у сучасному суспільстві добровільна відмова від їжі швидше виняток, ніж правило.

Щоб краще зрозуміти чому людині інколи краще обійтися без їжі, потрібно розібратися в процесах, які відбуваються в її організмі. Приміром потрібно згадати про явище апоптозу.

Апоптоз - це один з природніх шляхів смерті клітини. Взагалі у клітини існує не так вже й багато способів померти, всього два - це апоптоз і некроз. Вони суттєво різняться один від одного. Некроз - це розрив зовнішньоклітинної мембрани, при якому цитоплазма з усіма її компонентами викидається в міжклітинний простір - туди, куди їй не слід потрапляти. Адже в ній містяться агресивні та токсичні для зовнішніх мембран ферменти, які спричинюють набряк, підвищення температури тіла - те, що ми бачимо при запальних процесах.

При процесі апоптозу включається внутрішній механізм, відбувається конденсація внутрішньої речовини клітини: всі хромосоми, ДНК ущільнюються в середині клітини, потім вона починає фрагментуватися без розриву мембрани на дрібні елементи. Надалі вони утилізуються макрофагами, лейкоцитами - клітинами-смітникарями, які використовують їх як джерело енергії і пластичний матеріал. Вперше апоптоз був описаний морфологами при вивченні клітинних колоній, зокрема під час досліджень процесів, які в них відбуваються, коли поживне середовище слабшає. Що ж виявилось? Те, що певні клітини стають їжею для всієї колонії, перетворюючись за допомогою апопоптозу на придатний для цієї цілі матеріал. Безумовно це відкриття має привернути увагу не лише біологів, а й медиків. Поясню чому. Справа в тому, що апоптоз є протилежністю ще одного процесу життєдіяльності клітини - проліферації (ділення клітини). Ці два процеси доповнюють один одного для збереження загальної кількості клітин макро чи мікроорганізму, яка завжди залишається сталою. Коли явища поліферації і апоптозу урівноважені, існує стійка і стала рівновага організму. І тільки в якомусь місці клітин стає більше, ніж потрібно, клітинне співтовариство виробляє індуктори апаптозу. Індуктор апоптозу, як і гормони, адресований всім клітинам, але реалізується лише тими, які стомилися, ушкоджені чи постаріли. До речі, гормональна терапія, яка спрямована на гормональнозалежні органи, як молочна залоза, придатки, матка, і є індуктором апоптозу гормонально залежних систем, внаслідок чого розвиток доброякісних новоутворень, приміром фіброміоми, припиняється. Якщо ж процес проліферації починає переважати над процесом апоптозу чи навпаки, виникають хвороби. Наприклад всі онкозахворювання - це неконтрольована проліферація. Якщо його не може зупинити стінка іншого органу - це злоякісний процес, якщо зупиняє - це доброякісний. У той же час при онкозахворюваннях спостерігається абсолютна нечутливість до апоптозу.

Згідно досліджень, протягом життя через явище апоптозу людина близько тридцяти разів з`їдає масу свого тіла. Найдинамічніша система людського організму, кров`яна, оновлюється кожні три дні. Однак режим постійної ситості загальмував процеси апоптозу в організмі, у клітин відпала необхідність поїдати собі подібних. А отже гальмуються і процеси утворення нових клітин. Таким чином в організмі з`являється все більша кількість функціонально неповноцінних клітин. І ще досить молода людина може мати показники свого біологічного віку, як у літньої людини. В цьому криється пояснення чому сьогодні хвороби помолоділи. Скажімо, інфаркт міокарда, який раніше спостерігався у п`ятдесяти-шестидесятирічних людей, все частіше уражає тридцятилітніх. Коли робили розтин тіл солдат, які загинули у війнах останніх десятиріч, у кожного третього у коронарних судинах знаходили холестеринові бляшки. Звідки вони могли з`явитися у двадцятирічних чоловіків? Відповідь одна: від їжі, точніше постійного її вживання. Цивілізація досягла своєї мрії - ситості, а разом з нею передчасного старінням клітинних співтовариств. Треба зазначити, що дикі тварини не мають багатьох захворювань (близько тисячі!), на які страждає людина та свійські тварини, адже не живуть у режимі постійної ситості. Ця теорія стосується й онкозахворювань, і атеросклерозу судин. Приміром, щоб спричинити холестеринові утворення в судинах кролика, його потрібно насильно годувати курячими яйцями. Можете собі уявити що це за їжа для цієї тварини? У людини ж ця хвороба спричинюється не насильним, а лише постійним вживанням їжі. Отже, щоб відбувалося розмноження клітин потрібно, аби паралельно і в тому самому обсязі відбувався і протилежний йому природній процес - апоптозу. Для того, щоб зробити організм життєздатним, треба включити клітини в боротьбу за існування. Саме це й відбувається при застосуванні методу лікувального голодування. "Богодільня", в якій всі підстаркуваті й функціонально непридатні, хоча можуть жити до глибокої старості, відміняється.

Треба зауважити, що саме така картина спостерігається в органах і системах багатьох людей. Відомо, що лише 3% печінки можуть виконувати функцію цього органу. Але яка якість цієї роботи?

Люди поглинають величезну кількість їжі насиченої всім необхідним. Не вистачає лише одного - пауз у цьому процесі.

Система травлення і зовнішньої активності тісно між собою пов`язані. Як тільки у кишечнику залишається мало їжі, включається механізм гальмування - енергетичні витрати відповідають кількості пального. Організм стає млявим, сонним. Тому якщо ми вводимо його в режим зменшеного харчування, він даватиме нам зменшену динаміку. І буде тримати клітинний склад виснаженим, але повним. Виходить чисто соціалістичний принцип - погана команда, зате всі живі. Клітинні ж вакансії, як при голодуванні, не утворюватимуться.

Існують інші методи при яких можна досягнути явища апоптозу.

Це - гіпертермія. Стародавні методи не даремно існували: баня, сауна, місцеві прогрівання. Лише температура клітини перевищує 42,5С її метаболізм стає вищим, ніж можливості організму забезпечити її енергією - обмін речовин відбувається в ній настільки швидко, що ніякого інсуліну не вистачить, щоб підвести поживні речовини до клітини. Організму залишається лише одне: швидко апоптувати старі і хворі клітини. Я був присутній під час процедур гіпертермії у Новосибірській клініці біотерапії і спостерігав дивовижні речі - меланома розсмоктувалася протягом доби. Треба сказати, що температурний апоптоз зараз досить популярний напрямок у західній медицині, приділяють йому увагу в Росії. Поставлена ця справа і в Мінську, де лікують онкозахворювання у дітей, розігріваючи їх електромагнітними полями. Звичайно, у порівнянні з лікувальним голодуванням це значно екстремальніший метод.

Чому люди не люблять голодувати? По-перше, неприємне почуття голоду; по-друге, страх голодної смерті, вбитий у наші голови. Однак від голодування в розумних межах ніхто і ніколи не помирав. А навпаки оздоровлювався. Адже організм отримує найкраще харчування. Справа в тім, що наші клітини насичені всіма необхідними вітамінами і мікроелементами, якими і харчується клітинна колонія. Звичайно, хворі клітини містять і токсичні речовини. Тому необхідно забезпечити їх вивід з організму із сечею та калом.

Самопочуття людини в період голодування. Зазвичай є чудовим, і пізніше з ностальгією згадується цей стан. Голодуючі ведуть нормальний спосіб життя, хоча починаючи з третього дня втрачають близько одного кілограма ваги за добу. Після виходу з голодування протягом тривалого часу маса тіла людини залишається сталою. У цьому я пересвідчився на власному досвіді: під час двотижневого голодування втратив вісім кілограмів і протягом трьох місяців моя вага залишається незмінною. Справа в тому, що після голодування у людини пропадає фізіологічна потреба у великій кількості їжі. Адже їжа для організму є з одного боку необхідним джерелом попонення енергії, а з іншого боку агресором, на боротьбу з яким направлена вся система травлення людини: печінка, підшлункова залоза, шлунок виділяють величезну кількість ферментів, які б перетравили цю їжу. Попереднє вживання їжі можна образно порівняти з однією війною, яка примушує готуватись до наступної. Тому кількість ферментів, яку виділить травна система до обіду, буде залежати від кількості їжі, вжитої за сніданком. Що він був об`ємнішим, то більше буде виділено ферментів і тим більше треба з`їсти страви, щоб погасити їх. Тож після правильного виходу з голоду організм потребуватиме зовсім мало їжі, повністю задовольняючи потребу в поживних речовинах.

Звідки у людини почуття голоду?

Передусім, це психологічна залежність. Крім того, дещо відмінно від інших органів травлення працює шлунок, якому, здається, подобається сам процес травлення і він готовий перелопатити все що завгодно. Тому шлунковий сік виділяється постійно у досить великій кількості. Проте існують методики як можна загальмувати і цей процес. Приміром виконанням однієї дихальної вправи за одну хвилину можна звільнити шлунок від шлункового соку. Як тільки моторика шлунку згасає, відразу минає і почуття голоду. Як правило, до кінця першого дня вдається позбутися відчуття голоду на весь період голодування. Це особливість методики, за якою я працюю. Є в ній ще деякі "хитрощі", які дають змогу обійти гострі кути процесу голодування. Приміром, глибоке очищення організму, при якому весь шлунково-кишковий тракт - від рота до ануса стає чистим. Однак на 3-5 день голодування може з"явитися ще один "підводний риф" - людина раптом стає апатичною і відчуває слабкість. Організм починає сигналізувати - я помираю. І правий. Але лише частково. Бо на третій день запускається процес апоптозу, а значить починають відмирати клітини, однак лише старі і хворі. Деякі пацієнти у цьому стані зриваються і починають їсти все підряд, залишаючись зі своїми хворими клітинами. Деякі продовжують апатично лежати на дивані, страждаючи та жаліючи себе. Тим часом цей момент потрібно переламати. Тому методика дозволяє у цьому стані випити чашку чаю чи кави з цукром, якщо дуже хочеться. Як правило цього достатньо, щоб людина збадьорилась.

Окрім названих заходів, щоб полегшити період голодування, можна застосувати рефлексотерапію, атрафувавши за допомогою цього методу почуття голоду.